Неорганічні кислоти

Неорганічна кислота — це хімічне з'єднання, що містить атом водню, здатне заміщатися на метал із утворенням солі. На відміну від органічних кислот, вони не містять вуглецевого скелета та належать до мінеральних речовин. Саме тому їх часто називають мінеральними кислотами. 

Неорганічні кислоти мають високу активність і широко застосовуються в промисловості, лабораторній хімії та виробництві. Ключові представники — сіра, соляна, азотна та фосфорна кислоти.

Їхня основна характеристика — здатність диссоціювати у воді з утворенням іонів водню (H+), що й визначає їхні кислотні властивості.

Мінеральні кислоти класифікуються за такими ознаками:

▶ За складом:
— Безкиснева (соляна HCl, фтороводорідна HF)
— Кисневородмісні (сірна H2SO4, азотна HNO3, фосфорна H3PO4)

▶ За кількістю кислотних кислот водню:
— Одноосновні (HCl, HNO₃)
— Двоосновні (H₂SO₄, H₂CO₃)
— Триосновні (H₃PO₄)

▶ За силою:
— Сильні (соляна, азотна, сірчана)
— Слабкі (борна, вугільна)

Кислоти неорганічного походження широко використовуються в:

🔹 Металургії: травлення, очищення металів від окислів
🔹 Хімічної промисловості: виробництво добрив, пластмас, барвників
🔹 Лабораторної практики: реакції аналізу та синтезу
🔹 Медицина: антисептики, консерванти, кислотні розчини
🔹 Очищення води: регулювання pH, видалення відкладень

Їхня висока реакційна здатність робить мінеральні кислоти найважливішими реагентами в промисловій хімії.